Відповідь
Дистанційна робота — це така форма організації праці, коли працівник виконує роботу за місцем свого проживання чи в іншому місці за власним вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
Під час дистанційної роботи працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачає трудовий договір (ст. 60 КЗпП). Загальна тривалість робочого часу за дистанційної роботи не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП.
Це означає, що працівник може самостійно визначати, в які години йому зручніше працювати, якщо інші умови не передбачає наказ про дистанційну роботу. Утім це не означає, що працівник, який працює вдома, може не відпрацьовувати встановлену норму робочого часу.
Також керівник установи може запровадити й гнучкий режим робочого часу, який передбачає:
- фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки, при цьому можна передбачати поділ робочого дня на частини;
- змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
- час перерви для відпочинку і харчування.
Такий режим роботи не лише на період дистанційної роботи, але й в інших випадках дозволить працівнику самостійно планувати свій робочий час.
Що стосується розміру заробітної плати, за час, коли працівник працює дистанційно, керівник установи має пам’ятати, що дистанційна робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені трудовим договором (ст. 60 КЗпП). Якщо, звичайно, працівник і керівник установи письмово не домовилися про інше.
УВАГА!
Бути у курсі подій та законодавчих оновлень стало ще легше! Підписуйтесь на наш Telegram або FB та читайте важливі новини від порталу "Бюджетник" першими.
