Відповідь
При звільненні працівника роботодавець відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП виплачує в день звільнення всі належні працівникові виплати (зарплата, компенсація за невикористані дні відпустки тощо). Якщо працівник в день звільнення не працював, їх роботодавець виплачує не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника перед їхньою виплатою.
Цей документ видавайте всім, кого звільняєте після 10 червня 2021 року
Якщо належні працівнику виплати з вини роботодавця не виплачені в зазначений термін і їхній розмір працівник не оспорює, роботодавець відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Згідно з підпунктом «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок № 100) застосовуємо Порядок № 100 в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, тобто визначення середньої зарплати для оплати днів затримки за статтею 117 КЗпП — саме такий випадок.
Середню заробітну плату обчислюємо виходячи з виплат за останніх два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 Порядку № 100). Виплата — це середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а подія, з якою пов’язана ця виплата, — це власне затримка (за аналогією допомога по тимчасовій непрацездатності — виплата, а перший день хвороби — це подія, що пов’язана з цією виплатою, хоча її розраховуємо за іншим порядком). Тобто подія — це перший день затримки, що є наступним днем:
- за днем звільнення — якщо працівник працював у день звільнення;
- за наступним днем після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок — якщо в день звільнення він не працював.
ТАРАС ШАРИЙ,керівник Об’єднаної редакції Експертус Головбух, ACCA DipIFR (rus)
Отже, розрахунковим періодом є травень — червень, якщо перший день затримки розрахунку за звільнення припадає на липень. Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, тобто період затримки визначаємо в календарних днях. Оскільки період затримки — в календарних днях, то згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку № 100 визначаємо:
- середньоденну зарплату — ділимо нараховану зарплату за розрахунковий період (травень — червень) на кількість календарних днів такого періоду (61 к. дн. — для травня — червня);
- середню зарплату за час затримки розрахунку за звільнення — множимо середньоденну зарплату на кількість календарних днів затримки, які потрібно оплатити за середнім заробітком.
До періоду затримки розрахунку за звільнення уключаємо день остаточного розрахунку з працівником, тобто день виплати усіх розрахункових працівнику. Якщо остаточний розрахунок проведено в перший день затримки, працівникові виплачуємо середній заробіток в розмірі середньоденної зарплати.
УВАГА!
Бути у курсі подій та законодавчих оновлень стало ще легше! Підписуйтесь на наш Telegram або FB та читайте важливі новини від порталу "Бюджетник" першими.
