Чи зберігає директор статус учителя після звільнення — позиція ВС

Відпускні-2026: практикум для бухгалтера бюджетної установи

Верховний Суд (далі — ВС) постановою у справі № 220/1881/21 підтвердив: якщо директор закладу освіти викладає предмети у своїй школі, це не створює окремих трудових відносин як з учителем. Після завершення строкового контракту на посаді директора такі правовідносини припиняються, а підстав для «автоматичного» продовження роботи вже як учителя немає.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі — КЦС ВС) залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили колишній директорці школи у вимогах про допуск до роботи вчителем та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Обставини справи

Позивачка очолювала Старомайорський заклад загальної середньої освіти понад 35 років. У червні 2020 року з нею, як з керівником-пенсіонером, уклали строковий трудовий договір (контракт) до 30.06.2021. Водночас 28.08.2021 її звільнили у зв’язку із закінченням строку контракту та непроходженням конкурсу.

Упродовж роботи директоркою вона викладала історію та суспільствознавчі дисципліни, проходила атестацію як учитель, отримувала оплату за тарифікацією та мала навчальне навантаження.

Ще до звільнення були видані накази про нібито продовження з нею трудових відносин уже як з учителем на строк до 2024 року. Після звільнення з посади директора позивачці відмовили у допуску до викладання.

Вона звернулася до суду з вимогами:

• визнати неправомірним недопуск до роботи;
• зобов’язати допустити її до викладання з навантаженням 16,5 годин на тиждень;
• стягнути зарплату за час вимушеного прогулу.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. У касаційній скарзі позивачка наполягала, що суди не з’ясували характер її трудових відносин як учителя та не врахували положення законодавства про можливість керівників закладів освіти здійснювати викладацьку діяльність.

Як подати звіт за І квартал 2026 року про виконання нормативу, якщо форму ще не затвердили

РОЗ'ЯСНЮЄ ЕКСПЕРТ🐾

Правова позиція ВС

1. Посада директора закладу освіти та посада вчителя є різними самостійними трудовими посадами

ВС підкреслив, що трудові відносини між сторонами існували лише на підставі контракту на посаді директора. Сторони не укладали окремого трудового договору на посаду вчителя.

Той факт, що директор виконує педагогічне навантаження, не означає, що він одночасно перебуває на окремій посаді вчителя.

2. Викладацька діяльність керівника — не тотожна сумісництву

КЦС ВС проаналізував:

• постанову КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245;
• Положення № 43 про умови роботи за сумісництвом, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.1993 № 43;
• п. 91 Інструкції № 102 про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН від 15.04.1993 № 102 (далі — Інструкція № 102);
• норми Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.

Керівні працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботу в межах встановених годин (9 годин на тиждень, у сільській місцевості — до 12 годин за певних умов; п. 91 Інструкції № 102).

Отже, директор має право викладати, але це здійснюється в межах його статусу як керівника, а не як окремої штатної одиниці «вчитель».

3. Закінчення контракту припинило всі трудові відносини

Після завершення строку контракту та звільнення з посади директора трудові відносини між сторонами припинилися повністю.

ВС наголосив: ведення викладацької роботи особою, яка займає посаду директора, і перебування на посаді вчителя — це не тотожні поняття.

4. Відсутність повноважень на укладення договору

КЦС ВС також встановив, що особа, яка видала накази про продовження трудових відносин як з учителем, не мала належних повноважень на укладення такого трудового договору. Тому підстав для виникнення нових трудових відносин не було.

КЦС ВС дійшов висновку, що:

• суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права;
• порушень процесуального права не встановлено;
• доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень касаційної інстанції.

Постановою від 15.01.2026 ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів — без змін. Постанова є остаточною.

Джерело: Судово-юридична газета