Велика палата Конституційного Суду України перевірила конституційність окремих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136)
Конституційному контролю підлягали такі норми Закону № 2136:
- за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати (друге речення абзацу 2 частини 1 статті 12);
- у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати (абзац 3 частини 1 статті 12);
- Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім: (абзац перший пункту 3 розділу «Прикінцеві положення»);
- другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану (абзац другий пункту 3 розділу «Прикінцеві положення»).
Індексація-2026: практичний інтенсив для бухгалтера-бюджетника
Конституційний Суд України вказав, що:
- припис другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону № 2136 не забезпечує у сфері праці та зайнятості для осіб віком до вісімнадцяти років та осіб з інвалідністю мінімальних гарантій права на відпочинок у вигляді щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів, що порушує принципи рівності, домірності та поваги до людської гідності, нівелюючи сутність конституційного права на відпочинок;
- приписи абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136 не лише нівелюють вказані мінімальні гарантії права на відпочинок, оскільки пролонгують чинність припису другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону № 2136 до моменту, поки працівники фактично не використають днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а й порушують принцип юридичної визначеності та засадничу вимогу чіткості строків обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.
- відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136 втрата чинності приписами другого речення абзацу другого, третього речення абзацу третього частини першої статті 12 Закону № 2136, якими визначені обмеження права на відпустку, для кожного працівника відбувається в різний час і залежить від використання днів відпусток та їх надання, що фактично індивідуалізує строк дії вказаних обмежень і ставить його у залежність від обставин реалізації права на відпустку, уможливлюючи довільність та неоднаковість перебігу такого строку для працівників. Тобто перебіг вказаного строку не відбувається для всіх працівників за універсальними правилами, що зумовлює невпевненість у тривалості зазначених обмежень права на відпочинок та їх фактичних і юридичних наслідків, порушує принцип юридичної визначеності та повністю позбавляє передбачуваності застосування обмежень права на відпочинок, визначених оспорюваними приписами Закону № 2136, спотворюючи також чіткість строків їх дії у зв’язку із введенням воєнного стану в Україні, що суперечить принципу верховенства права.
Рішенням Конституційного Суду України від 19.05.2026 № 3-р/2026 визнали неконституційними приписи:
- другого речення абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону № 2136 в тім, що вони не забезпечують надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів;
- абзацу 2 пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136.
Ці норми Закону № 2136 втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Отже, в період воєнного стану з 19.05.2026 потрібно надавати оплачувані щорічні основні відпустки повної тривалості таким категоріям працівників:
- особам віком до вісімнадцяти років;
- особам з інвалідністю.
Роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, що надає працівникам. Обліковувати потрібно всі види відпустки у розрізі працівників, про це і говоримо у статті.
Бувають обставини, коли відпустка без збереження заробітної плати — єдиний вихід як для працівника, так і для роботодавця. У консультації розглянемо, кому надають таку відпустку під час воєнного стану, яка її максимальна тривалість та як усе це оформити
Оформіть перенесення відпустки без помилок за допомогою зразків заяви та наказу. Визначимося також, що робити із виплатами таким працівникам
Літо — традиційно найпопулярніший для відпусток. Але від обраного місяця залежить не лише відпочинок, а й сума відпускних. Розберімося, коли найвигідніше брати відпустку в 2026 році, як обчислювати середній заробіток та які чинники впливають на розмір виплат.
Експерт розглядає на прикладах, як рахувати кількість днів щорічної основної відпустки освітянам і науковцям на прикладі відпустки вихователя у залежності від того, скільки місяців було відпрацьовано — менше 10 чи більше, повні ці місяці були чи ні
Підпишіться на Telegram-канал 
