Освітній омбудсмен запропонувала зміни до проєкту Трудового кодексу, зокрема щодо робочого часу, оплати праці, відпусток і трудових договорів педагогів
Зміни в порядку реєстрації бюджетних зобов’язань у Казначействі
Освітній омбудсмен звернула увагу насамперед на ті питання, які безпосередньо стосуються забезпечення прав освітян, зокрема:
- робочий час;
- оплату праці;
- відпустки;
- трудові договори;
- відповідальність за порушення трудового законодавства;
- захист від мобінгу.
Робочий час педагогічних працівників
Проєктом Трудового кодексу від 02.09.2026 № 16010 (далі — Проєкт) пропонують:
- встановити, що нормальна тривалість робочого часу (норма тривалості робочого часу) працівника не може перевищувати 40 годин протягом кожного семиденного періоду (ч. 1 ст. 115 Проєкту);
- колективною угодою, договором, актами роботодавця, трудовим договором може встановлюватися менша норма тривалості робочого часу, ніж передбачена ч. 1 ст. 115 Проєкту (ч. 2 ст. 115 Проєкту).
Освітній омбудсмен, зокрема:
Оплата праці педагогічних працівників закладів освіти
Проєктом пропонують:
установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Трудовим кодексом України не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів працівників та інших виплат (ч. 4 ст. 157 Проєкту).
Позиція, яку підтримує освітній омбудсмен
З 01.09.2026 КМУ оновив підходи до оплати праці педагогічних працівників постановою «Про умови оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників» від 31.08.2026 № 1078, адже чинні доти підходи були застарілими. Уряд затвердив нову Схему посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних працівників (у коефіцієнтах) та встановив, що розмір посадового окладу (ставки заробітної плати) з 01.09.2026 розраховують шляхом множення базової величини 28 885 грн (за даними офіційного показника середньої заробітної плати в економіці України за І квартал 2026 року) на відповідний коефіцієнт, а ставки погодинної оплати з 01.01.2027 розраховують у відсотках до базової величини 28 885 грн. Тобто заробітна плата педагогічних працівників тепер не залежить від розміру мінімальної заробітної плати.
Освітній омбудсмен запропонувала внести зміни до ч. 2 ст. 61 Закону № 2145-VIII, яка нині визначає, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюють в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Наразі дія норми ст. 61 зупинена на поточний рік згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX й з року в рік дія цієї норми зупинялася.
Увага: якби заробітна плата педагога й надалі залежала від мінімальної заробітної плати, то посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії у 2026 році становив би 25 941 грн (8647 грн × 3), тобто три мінімальні заробітні плати.
Натомість розмір посадового окладу з 01.09.2026 розрахований шляхом множення базової величини 28 885 грн (за даними офіційного показника середньої заробітної плати в економіці України за І квартал 2026 року) на відповідний коефіцієнт становить для:
- спеціаліста без категорії — 13 865 грн (коефіцієнт 0,48);
- спеціаліста другої категорії — 14 154 грн (коефіцієнт 0,49);
- спеціаліста першої категорії — 14 731 (коефіцієнт 0,51);
- спеціаліста вищої категорії — 15 020 (коефіцієнт 0,52).
Відповідно збільшення заробітної плати педагогам можна буде регулювати шляхом збільшення коефіцієнтів.
Відпустки педагогічних працівників закладів освіти
Проєктом пропонують:
- передбачити керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам право на щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю до 56 днів у порядку, затверджуваному КМУ (ч. 3 ст. 135 Проєкту);
- визначити, що замість 42 календарних днів педагогічні працівники закладів позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності відповідно до ст. 135 Проєкту мають право на щорічну основну оплачувану відпустку більшої тривалості в порядку, затверджуваному КМУ (п. 44 прикінцевих та перехідних положень Проєкту, яким пропонується внести зміни до ст. 21 Закону № 1841-III).
Освітній омбудсмен зазначила, що підтримує такі зміни. Водночас вона звернула увагу законодавців на те, чому Проєкт не вирішує існуючу нині нерівність у тривалості щорічної відпустки між педагогами закладів позашкільної освіти та інших закладів. Так, Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затверджений постановою КМУ від 14.04.1997 № 346, наразі встановлює для педагогічних працівників закладів позашкільної освіти відпустку в 42 календарних дні.
Тому освітній омбудсмен пропоную, після прийняття ВРУ Трудового кодексу України, ініціювати перед Урядом внесення змін до вищевказаного Порядку, в якому чітко встановити для педагогічних працівників закладів позашкільної освіти тривалість відпустки 56 календарних днів.
Укладення та розірвання трудового договору з особами, яким заборонили працювати в контакті з дітьми
Проєктом пропонують:
- визначити, що крім підстав, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, трудовий договір можуть розірвати з ініціативи роботодавця у разі вчинення аморального проступку працівником, який виконує не лише виховні, а й навчальні функції, в тому числі у разі, якщо такі дії не пов’язані безпосередньо з роботою (ст. 97 Проєкту).
Освітній омбудсмен підтримує запропоновану зміну.
Для підвищення рівня безпеки дітей держава запровадила нову систему перевірки та підтвердження відповідності осіб, які працюють або претендують на роботу в закладах освіти. Законами України №№ 2145-VIII, 3788-IX та 463-IX були встановлені нові вимоги щодо допуску до роботи у закладі освіти. Ці вимоги закріплюють правові обмеження, відповідно до яких певні категорії осіб не можуть працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі. Водночас існує низка проблем і ризиків щодо практичного застосування запроваджених вимог та обмежень, зокрема через відсутність відповідних норм у чинному КЗпП.
У січні 2026 року Служба освітнього омбудсмена спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини підготували Аналітичну записку «Проблематика запровадження безпекових вимог та обмежень до осіб, які працюють у закладах освіти», у якій зокрема подали аналіз ризиків, пов’язаних із відсутністю певних положень у чинному законодавстві, що може призвести до проблем у практичній реалізації новацій.
В аналітичній записці ми зазначали про проблему припинення трудових відносин з особами, яким заборонили працювати в контакті з дітьми. Виникає ситуація, коли обов’язок припинити трудові відносини існує, але правової підстави для такого рішення немає. Це створює суттєві ризики для керівників закладів освіти, органів управління освітою та працівників: звільнення без визначеної законом підстави можуть визнати незаконним у судовому порядку, а незвільнення працівника, який не відповідає вимогам, може тлумачитися як порушення закону.
Окремої уваги потребують ситуації, коли працівник відповідав усім вимогам на момент набрання нормою чинності, але згодом втратив таку відповідність, наприклад, на нього наклали адміністративне стягнення за булінг чи домашнє насильство, вчинив кримінальне правопорушення тощо. Закон не встановлює спеціального механізму реагування на такі випадки.
В червні 2026 року зареєстрували законопроєкт від 10.06.2026 № 15266-1, яким пропонують внести зміни до ст. 24 КЗпП, додавши норму про заборону укладення трудового договору з громадянином, якому заборонили працювати у контакті з дітьми відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі — Закон № 2402-III), місце роботи (посада) якого передбачатиме контакт з дітьми. Встановлення такої норми дуже важливе як для убезпечення дітей, так і для захисту трудових прав керівників закладів освіти, органів управління освітою та працівників. Але ця норма не розв’язує повністю проблему відсутності в законодавстві правових підстав для звільнення працівника у разі невідповідності новим вимогам.
В аналітичній записці ми зазначали, що, на перший погляд, у такому разі можна було б застосувати п. 3 ст. 41 КЗпП — розірвання трудового договору за аморальний проступок, несумісний із продовженням роботи. Однак ця підстава не зобов’язує, а лише надає роботодавцю право звільнити працівника. Без запровадження окремої підстави для звільнення виникає очевидна й небезпечна колізія, роботодавець формально зобов’язаний припинити трудові відносини з працівником, який не відповідає вимогам, але водночас закон не надає жодного легального механізму для здійснення такого звільнення.
Для врегулювання цього питання й уникнення щорічного вимагання документів про несудимість та притягнення до адміністративної відповідальності освітній омбудсмен пропонує, щоб педагогічні працівники закладів освіти щороку до початку навчального року підтверджували відсутність визначених законом обмежень шляхом подання роботодавцю письмової заяви-декларації. Якщо працівник подав щодо себе неправдиву інформацію, це стане підставою для його звільнення.
Зважаючи на викладене, освітній омбудсмен запропонувала внести ряд пропозицій до акта:
- доповнити положенням про те, що роботодавець не має права приймати на роботу осіб, яким заборонили працювати у контакті з дітьми відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону № 2402-III та ч. 2 ст. 52 Закону № 2145-VIII, місце роботи (посада) яких передбачатиме контакт з дітьми;
- доповнити положенням про те, що трудовий договір можуть розірвати з ініціативи роботодавця у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі за умови попередження працівника про звільнення не пізніше ніж за 14 днів, якщо виявлена невідповідність є:
- наслідком виникнення для особи, яка працює у контакті з дітьми, обмежень допуску до роботи, що передбачені спеціальними законами;
- подання неправдивої інформації працівником про відсутність заборон та обмежень, що визначені ч. 11 ст. 10 Закону № 2402-III, ч. 2 ст. 52 Закону № 2145-VIII та спеціальними законами у сфері освіти;
- доповнити прикінцеві та перехідні положення нормами про внесення змін до Закону № 2145-VIII, передбачивши:
- перелік документів, які працівники закладів освіти подають для укладення трудового договору,
- частоту подачі документів, що підтверджують відсутність обмежень для обіймання посад у закладі освіти,
- обов’язкові положення трудового договору,
- хто здійснює перевірку відомостей відповідності працівника встановленим вимогам під час трудової діяльності,
- наслідки встановлення факту невідповідності працівника закладу освіти вимогам ч. 11 ст. 10 Закону № 2402-III, ч. 2 ст. 52 Закону № 2145-VIII чи вимогам спеціальних законів у сфері освіти,
- порядок припинення трудових відносин у такій ситуації,
- обов’язок працівників закладів освіти, які перебували у трудових відносинах на день набрання чинності цих змін до ч. 3 ст. 52, в тримісячний термін подати документи, що підтверджують їх відповідність установленим вимогам та наслідки неподання.
Укладення строкових трудових договорів з педагогічними працівниками
Проєктом пропонують:
- що з одним і тим самим працівником можуть послідовно укласти не більше двох строкових трудових договорів для виконання тієї самої трудової функції, крім випадків, передбачених пунктами 1, 2, 5, 7 ч. 2 ст. 56 Проєкту, які в сукупності не повинні перевищувати трьох років. У разі порушення цієї вимоги такий трудовий договір стає безстроковим, а періоди між строковими трудовими договорами включаються до тривалості трудових відносин працівника з роботодавцем, проте не підлягають оплаті. Строкові трудові договори вважаються укладеними послідовно, якщо інтервал між ними становить не більше 42 днів (ч. 4 ст. 57 Проєкту).
Освітній омбудсмен звернула увагу законодавців на те, що у закладах освіти є практика укладати строкові трудові договори на навчальний рік для виконання тієї самої трудової функції, а потім відбувається звільнення працівника. Як правило, тривалість канікул становить понад 42 дні.
Норма про інтервал не більше 42 днів може спричинити ризики для певних груп педагогічних працівників закладів освіти, з якими укладають строковий трудовий договір, щодо тривалого укладання строкового трудового договору для виконання тієї самої трудової функції.
Освітній омбудсмен запропонувала в Проєкті або в Законі № 2145-VIII врегулювати це питання. Також окремого врегулювання у Проєкті потребує питання сумісництва педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Дисциплінарна відповідальність працівників
Проєктом пропонують:
- встановити, що особи, винні у порушенні трудового законодавства, несуть кримінальну, адміністративну, матеріальну та іншу відповідальність у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 316 Проєкту);
- протягом 10 днів з дня встановлення (фіксації) порушення роботодавець повинен попередити працівника у письмовій формі про можливе звільнення за повторне порушення трудових обов’язків (п. 1 ч. 1 ст. 97 Проєкту).
Тобто дисциплінарна відповідальність проєктом Трудового кодексу України не передбачається. Замість догани пропонують застосовувати письмове попередження. Освітній омбудсмен вважає, що це може призводити до ризиків повторення працівниками закладів освіти, які порушили трудові обов’язки, такої поведінки.
Два варіанти для розв’язання проблеми:
- включити дисциплінарну відповідальність та захід у виді догани до Проєкту;
- розглянути питання врегулювання чіткого механізму письмового попередження працівника за порушення трудових обов’язків, способу фіксації порушення, оскарження тощо у Проєкті.
