КЗпП не передбачає особливих умов, за якими можна звільнити працівника, який досяг пенсійного віку.
Розірвати/припинити трудові відносини може як працівник, так і роботодавець. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, якщо за два тижні письмово попередить про це роботодавця. Роботодавець має звільнити працівника у строк, про який він просить у своїй заяві про звільнення, якщо він не може продовжувати роботу через:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ у навчальний заклад;
- неможливість проживати у цій місцевості за медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї за медичним висновком або особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом.
У день, коли звільняєте працівника, видайте йому оформлену трудову книжку і проведіть з ним розрахунок:
- у день звільнення — якщо він працює;
- не пізніше наступного дня після того як працівник, якого звільнили, подав вимогу про розрахунок, — якщо працівник у день звільнення не працював (ст. 47, ст. 116 КЗпП).
Перед тим, як виплачувати працівнику кошти, письмово повідомте його про суму, яку нарахували. Якщо працівник не згодний із такою сумою та оспорює її, у день його звільнення виплатіть працівнику суму, яку він не оспорює.
Працівника, який досяг пенсійного віку, але бажає працювати далі, можете звільнити без його згоди лише у випадках, які передбачають статті 40 та 41 КЗпП. Звільнити працівника за будь-яких інших підстав законодавство забороняє.
Тож працівники, які досягли пенсійного віку, мають право працювати та отримувати пенсію, яку оформили у ПФУ.
За інформацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
