Роботодавець самостійно розробляє норму тривалості робочого часу

Списання безнадійної дебіторської заборгованості: проводки⏬скачати

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). Роботодавці у колективному договорі можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється згідно з частиною 2 статті 52 КЗпП шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати:

• 7 годин – при тижневій нормі 40 годин,
• 6 годин – при тижневій нормі 36 годин,
• 4 години – при тижневій нормі 24 години.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин (ч. 2 ст. 53 КЗпП).

За п’ятиденки працівникам надають два вихідних дні на тиждень, а при шестиденці – один вихідний день (ч. 1 ст. 67 КЗпП).

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. відповідно частини першої статті 2 Закону України «Про оплату праці».

Чинним законодавством України не передбачено встановлювати єдину норму тривалості робочого часу на місяць чи рік. Ця норма може бути відмінна залежно:

• який робочий тиждень встановлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний);
• яка тривалість щоденної роботи;
• коли встановлені вихідні дні.

Саме тому рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на місяць чи рік приймає роботодавець самостійно з дотримання норм статей 50−53, статті 67 КЗпП (роз’яснення Мінекономіки від 19.08.2021 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу).

Листи-роз’яснення, розміщені на сайті Мінекономіки, з визначенням норми тривалості робочого часу на відповідний рік не є нормативними актами. Вони служать як рекомендації або, враховуючи те, що в них визначені всі нормоутворюючі фактори, як методичний посібник для роботодавця при розрахунку норми тривалості робочого часу на місяць чи рік (лист Мінекономіки від 22.12.2023 №4706-05/70902-09).

Отже, законодавство не встановлює єдиної норми тривалості робочого часу, вона може бути різною, залежно від графіка роботи роботодавця, тому обраховується ним самостійно.

За інформацією Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці