Підпишіться на Telegram-канал 
Відповідно до ч. 3 ст.119 КЗпП, за працівниками:
- направленими для проходження базової військової служби,
- призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу,
- військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,
- військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення
зберігаються місце роботи і посада:
- на підприємстві,
- в установі,
- організації,
- фермерському господарстві,
- сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності
- і у фізичних осіб–підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У разі якщо особу було мобілізовано на військову службу, то на його місце роботодавцем може бути прийнято іншого працівника з укладенням із ним строкового трудового договору на час перебування основного працівника на військовій службі.
Згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли:
- трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Обов’язковою умовою строкового трудового договору є строк, на який він укладається.
ФПУ звертає увагу, що якщо строк не буде встановлений, то такий договір буде вважатися укладеним на невизначений строк, тобто безстроковим. Однак, визначити на який строк необхідно укласти такий трудовий договір є питанням складним.
Більш того, законодавством не передбачено написання мобілізованим працівником заяви про бажання повернення до роботи після звільнення з військової служби.
У такому випадку строковий трудовий договір можна укласти із зазначенням закінчення строку – настання конкретної події – день звільнення мобілізованого працівника з військової служби. Зазначене відповідатиме припису ч. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», яким передбачено, що:
- при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною;
- особи, яка звільнилась з роботи в зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Джерело: офіційний сайт ФПУ
