Підпишіться на Telegram-канал 
🧮 Калькулятор середньооблікової чисельності штатних працівників
Сам по собі факт встановлення інвалідності людині не може розглядатися роботодавцем, як підстава для її звільнення з роботи.
Згідно ст. 17 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі Закон №875) відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли:
- за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров’я працівника/ці перешкоджає виконанню професійних обов’язків;
- загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб;
- або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю.
Таким чином звільнення працівника/ці у разі встановлення йому (їй) інвалідності можливе лише у зазначених вище випадках.
Після отримання висновку МСЕК про умови і характер праці працівника/ці, якому (якій) встановлено інвалідність, роботодавець зобов’язаний розглянути можливість створення для нього (неї) належних умов праці. При створенні робочого місця для особи з інвалідністю необхідно враховувати:
- особливі потреби людини;
- рекомендації медико-соціальної експертної комісії.
Коли роботодавець створює достойні умови праці для людини з інвалідністю, її концентрація опиняється не на власній ваді, а на тих якостях, якими вона володіє. Така людина проявляє більшу соціальну активність, вона прагне займатись суспільно значущою працею, комфортно почуває себе в колективі, здатна до саморозвитку та самореалізації.
Рішення роботодавця про звільнення працівника/ці у разі встановлення інвалідності буде вважатися правомірним лише тоді, коли:
- йому (їй) за характером діяльності не можливо створити умови праці відповідно до висновку МСЕК,
- або вирішити питання про переведення на іншу роботу (посаду).
Крім вищевикладеного, окремо слід звернути увагу, що ст. 19 Закону № 875 встановлює обов’язок роботодавців забезпечити виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю:
- у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік – для роботодавців, у яких працює понад 25 осіб;
- у кількості одного робочого місця – для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб.
За невиконання нормативу роботодавці згідно з ст. 20 Закону № 875 мають сплачувати адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі:
- середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею – з чисельністю 15 і більше працівників;
- половини середньої річної заробітної плати – з численністю від 8 до 15 працівників.
Посадові особи роботодавця за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі від 10 до 20 нмдг (170 до 340 грн) відповідно до ч. 2 ст. 188-1 КпАП.
Джерело: офіційний сайт Східного міжрегіонального управління Держпраці
