Окремо учасники заходу зупинилися на питанні звільнення працівника у зв’язку з відмовою від переведення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП. З такої підстави звільнення не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Це розцінюватиметься як те, що роботодавець порушив норми трудового законодавства при звільненні працівника із займаної посади за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Такого висновку дійшов ВС у постанові від 14.08.2024 у справі №126/1947/22.
Алгоритм дій та останні судові практики у питанні звільнення директора без згоди засновників
У справі №127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду констатувала правову невизначеність щодо належного та ефективного способу захисту у цих спорах (постанова від 06.09.2023).
Нюанси звільнення працівників за власним бажанням
Учасники дискусії звернули увагу на помилки, які часто допускаються при таких звільненнях. Так, ст. 38 КЗпП та ст. 4 Закону № 2136-IX містять випадки, коли працівники можуть звільнитися за власним бажанням без відпрацювання двох тижнів:
- у разі переїзду на нове місце проживання, догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім'ї або особою з інвалідністю I групи, якщо ведення бойових дій в районі, де розташоване підприємство та є загроза для життя і здоров’я працівника, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення та з інших поважних причин.
Увага: у разі порушення законодавства про працю при звільненні за ч. 3 ст. 38 КЗпП працівник має право на отримання вихідної допомоги в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку на підставі п. 1 ст. 44 КЗпП.
Судова практика щодо звільнення
У справі № 295/14567/20 ВС вказав (постанова від 05.04.2023), що трудові відносини можуть бути продовжені з працівником, який подав заяву про звільнення лише в разі наявності одночасно двох умов, коли працівник не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору та за умови, коли на його місце не запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
А в справі № 209/1046/21 ВС наголосив (постанова від 14.08.2023), що вирішуючи вимоги про оскарження наказу про припинення трудового договору за власним бажанням, суди повинні зʼясувати, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.
«Дискусія продемонструвала, що воєнний стан суттєво трансформував підходи до регулювання трудових відносин, – прокоментувала підсумки заходу голова комітету Вікторія Поліщук. – Проте практика їх застосування нерідко викликає правові колізії. І судові рішення відіграють ключову роль у визначенні чітких меж прав і обов’язків як працівників, так і роботодавців. Особливої уваги заслуговують відносини, повʼязані із переведенням працівників, зміною істотних умов праці, звільненням та проведенням перевірок. По-перше, вони суттєво впливають на права та законні інтереси, а по-друге, – залишаються складними для правозастосування. Як засвідчили обговорені кейси, важливе значення має не лише знання законодавчих норм, а й розуміння тенденцій судової практики, що формує підходи до вирішення трудових спорів у цей непростий період».
Джерело: офіційний сайт НААУ 
