Відповідає освітній омбудсмен на основі проаналізованих судових справ
📝Сім відповідей про доплату педагогам за сертифікацію
На сайті освітнього омбудсмена з’явилося роз’яснення про конфлікт інтересів у закладах освіти. Розгляньмо частину з огляду судової практики про правомірність звільнення освітніх керівників на підставі статті 172-7 КпАП.
Не має права обіймати посаду керівника закладу дошкільної освіти особа, яка піддавалася адміністративному стягненню за правопорушення, пов’язане з корупцією, – протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про дошкільну освіту»).
За ч. 2 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» не може обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти особа, яка:
- за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення;
- за рішенням суду визнана винною у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією.
За ч. 2 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», не можна обирати, призначати (зокрема виконувачем обов’язків) і на посаду керівника закладу вищої освіти та відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про фахову передвищу освіту» не можуть допускати до участі у конкурсі та призначати (зокрема виконувачем обов’язків) й на посаду керівника закладу фахової передвищої освіти особу, яка:
- за рішенням суду була визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
- піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Маємо постанову ВС від 17.01.2024 у справі № 708/447/23, яка скасовує рішення судів попередніх інстанцій щодо визнання незаконним розпорядження про звільнення. Як зазначено в Постанові, директор закладу загальної середньої освіти звернулась до суду з позовом про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Розпорядженням сільського голови директорку звільнили із займаної посади за ініціативою роботодавця. Як правову підставу звільнення вказали
- п 4, 5 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту»;
- відповідні пункти трудового договору з директором;
- п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП (невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску).
📝 Заповнюємо антикорупційну декларацію
Позивачка вважала своє звільнення безпідставним та незаконним, оскільки підстав для її звільнення, передбачених ст. 40 КЗпП, немає.
Сільська рада мотивувала звільнення невідповідністю позивачки займаній посаді, яку виявили після того, як рада отримала судове рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення, яке набрало законної сили, а також законодавчу заборону, встановлену для таких осіб в п. п. 4,5 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту», які кореспондуються з умовами трудового договору.
Рішенням суду першої інстанції, визнали незаконним розпорядження сільського голови про звільнення. Позивачку поновили на посаді директора ліцею, у задоволенні інших вимог – відмовили, з сільської ради стягли на користь держави судові витрати. Апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним розпорядження про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасував рішення у частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та вирішення питання про стягнення судового збору, частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди. Натомість ВС постановив рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 19.05.2023 та постанову Черкаського апеляційного суду від 12.07.2023 в частині позовних вимог визнати незаконним розпорядження про звільнення та поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди скасувати, в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, у задоволенні позовних вимог – відмовити.
У своїй Постанові ВС зазначив:
«суди [попередніх інстанцій] не врахували, що у пункті 9 статті 36 КЗпП України зазначено про можливість припинення трудового договору з підстав, передбачених іншими законами. При цьому результат аналізу частини другої статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» дає підстави для висновку, що заборона, передбачена цією нормою, застосовується як під час призначення керівника закладу загальної середньої освіти, так і під час перебування особи на вказаній посаді, та може бути самостійною підставою для звільнення відповідного працівника».
Тож ВС змінив формулювання причин звільнення особи з посади директора ліцею, які зазначені у розпорядженні сільського голови, з «пункт 2 статті 40 КЗпП України» на «пункт 9 статті 36 КЗпП України, частина друга статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту».
Освітній омбудсмен зазначає, що лише у 2024 році налічується 205 справ щодо освітян про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-7 КпАП, які їм вдалося знайти.
Така кількість справ про адміністративне правопорушення може створити небезпечну проблему масового звільнення керівників закладів освіти роботодавцями лише через те, що, як ми вище зазначали, значна частина освітян не знали, як правильно повідомити про конфлікт інтересів та вжити заходів з його врегулювання.
