Особа з інвалідністю працює неповний робочий день: що з нормативом робочих місць

Як підтверджувати добові з 12.10.2025🧐

Особою з інвалідністю вважають особу зі стійким розладом функцій організму, що може призводити до обмеження життєдіяльності та потреби в соціальному захисті й допомозі (ст. 2 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-ХІІ).

Держпраці нагадує, для всіх роботодавців установили норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, які використовують найману працю, у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, ˗ у кількості одного робочого місця. Для виконання нормативу місце роботи особи з інвалідністю має бути основним (ст. 19 Закону № 875). Не має значення режим роботи такого працівника:

• повний робочий час; чи
• 0,5 ставки (неповний робочий час).

Розраховуючи норматив, потрібно:

• правильно визначити середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу за рік. Даний показник обчислюється за п. 3.2 гл. 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Державним комітетом статистики України від 28.09.2005 № 286;
• правильно заповнити «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю. Форма № 10-ПОІ (річна)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591.

Проєкт кошторису бюджетної установи

Обґрунтовуємо видатки

На прохання особи з інвалідністю або за медичним висновком їй установлюють:

• неповний робочий день (тиждень);
• створюють пільгові умови праці.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних і нічних робіт допускається тільки за їхньою згодою (ст. 56, 172 КЗпП).

Отже, для розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю включається особа з інвалідністю, яка працює за основним місцем роботи, на неповний робочий день (тиждень).

При цьому мають бути дотримані мінімальні державні гарантії щодо оплати праці. Так, ст. 3-1 Закону «Про оплату праці» визначено, що:

• розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати;
• у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Джерело: офіційний сайт Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці