Чи є базою нарахування єдиного внеску сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні), нарахована роботодавцем та виплачена працівнику після його звільнення, у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору, якщо страховий випадок розпочався в день звільнення — роз'яснення
🔓Лікарняні по-новому: 6 прикладів
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу:
- в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пп. 5 і 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП); а також
- у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за п. 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП) (ст. 40 КЗпП).
ДПС зазначає, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ст. 116 КЗпП ). Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
ДПС нагадує, право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана ВРУ (п. 1 ст. 12 розд. ІV Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105)).
Це право виникає з настанням страхового випадку в період:
- роботи (включаючи час випробування та день звільнення);
- зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачене законом.
Відповідно до абз. 2 п. 2.27 розд. ІІ Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.
Підставою для призначення, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності.
Оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому КМУ у випадках, зазначених у:
- п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 1105:
- тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; а також
- тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві
- п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону № 1105, зокрема, перебування в:
- самоізоляції;
- обсервації;
- тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях);
- закладах охорони здоров’я у зв’язку з:
- проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; а також
- на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого КМУ (ч. 2 ст. 15 Закону № 1105).
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) регулюється виключно Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464).
Платниками єдиного внеску є, зокрема:
- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю; та
- органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до законодавства для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в абз. 7 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, є, зокрема, суми оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Страхувальники — роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок.
Застрахована особа — це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому Законом № 2464 порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).
Після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника, а відповідно, і платника страхових внесків.
Отже, суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, нараховані та виплачені особам після їх звільнення, не є базою нарахування єдиного внеску.
Джерело: офіційний сайт ГУ ДПС у Львівській області
