Маємо позицію Верховного Суду про притягнення головбуха в/ч до матеріальної відповідальності у зв’язку із затримкою розрахунку з працівником при його звільненні
У огляді актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за червень 2025 року розглянули ситуацію, коли працівник звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого суд присудив йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Виплату здійснила військова частина (в/ч) за рахунок коштів державного бюджету. Головного бухгалтера в/ч притягнули до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 40 260,00 грн за шкоду, заподіяну державі через затримку розрахунку при звільненні працівниці.
Головбух в/ч звернувся до суду, однак рішенням Одеського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовили.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, а позов задовольнив частково. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Людмила Кравченко керівник групи експертів з бюджетного обліку Експертус Головбух Цифрового видавництва Експертус, Київ Оцінка Верховного Суду
Правова природа середнього заробітку, виплаченого у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, у випадку його виникнення з вини конкретної службової особи, дає підстави кваліфікувати таку виплату як пряму дійсну шкоду, що, за наявності всіх інших необхідних юридичних елементів (протиправної поведінки, причинного зв’язку, вини), може бути підставою для притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Виплата середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні, здійснена військовою частиною на підставі судового рішення згідно з положеннями статті 117 КЗпП, є формою юридичної відповідальності роботодавця за порушення норм трудового законодавства.
Однак, якщо підставою для цієї виплати стали дії або бездіяльність конкретної службової особи, відповідальної за організацію своєчасного розрахунку при звільненні, що призвели до виникнення фінансових зобов’язань, які не виникли б за умови належного виконання службових обов’язків, така виплата має ознаки прямої дійсної шкоди, заподіяної державному органу в межах службової діяльності відповідної особи.
Фактично, йдеться про непередбачену, вимушену витрату бюджетних коштів, яка не була включена до кошторису установи і не настала б за умови належного виконання обов’язків службовою особою, що свідчить про її позаплановий характер. У цьому аспекті такі витрати створюють додаткове фінансове навантаження на бюджет, унеможливлюючи ефективне та цільове використання державних коштів і, відповідно, становлять реальні майнові втрати для держави.
Виплата середнього заробітку в такому випадку утворює склад надлишкової (позапланової) виплати, що стала наслідком службової недбалості або бездіяльності службової особи. Такі витрати не є випадковими, об’єктивно неминучими або пов’язаними з організаційно-фінансовими труднощами установи, вони становлять наслідок конкретного порушення, що має юридичну кваліфікацію і може слугувати підставою для застосування матеріальної відповідальності винної особи.
Незважаючи на те, що формальною підставою для виникнення зобов’язання з відшкодування середнього заробітку є судове рішення, фактичною його причиною є дії (бездіяльність) службової особи, що суперечили вимогам трудового законодавства і зумовили застосування до державного органу фінансової санкції.
🧮Калькулятор заборгованості та штрафів
Отже, виплата середнього заробітку в такому разі — безпосередній наслідок службової недбалості, яка має юридичне значення і призводить до реальних фінансових втрат бюджету, що відповідає ознакам прямої дійсної шкоди.
Бухгалтерська служба зобов’язана забезпечувати пріоритетність платежів, а також планування і контроль за видатками, особливо у питаннях, що стосуються припинення трудових відносин і виплат при звільненні.
Недотримання цих вимог свідчить про відсутність належного контролю з боку начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби).
Крім того, форма вини є визначальною обставиною для визначення меж матеріальної відповідальності військовослужбовця чи відповідної особи згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ.
Якщо шкоду завдали з необережності, відповідальність особи обмежується сумою не більше п’ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, якщо інше не передбачено законом.
Обставини цієї справи свідчать про те, що позивач, як головний бухгалтер, не забезпечив належного контролю за видатками фонду зарплати та перерозподілу обов’язків у період вакантності посади, що призвело до затримки розрахунку з працівником при його звільненні.
Детальніше у тексті постанови Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 420/18550/23.
Підпишіться на Telegram-канал 
