Сумісництво для державних підприємств: як дотриматися нових правил

Відпускні: 21 відповідь на робочі ситуації 🤩

Сумісництво — виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи (ст. 102¹ КЗпП, ст. 19 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР).

Обмеження щодо роботи за сумісництвом

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. (ч. 2 ст. 21 КЗпП)

Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII зобов’язує застосовувати обмеження щодо роботи за сумісництвом до окремих категорій працівників та визначає умови коли такі обмеження застосовуються. Додаткові роз’яснення щодо обмеження сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності надані на офіційному сайті НАЗК.

Увага: зі ст. 102-1 КЗпП виключена норма, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, організацій визначає КМУ.

Постановою КМУ «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 22.11.2022 № 1306 визнано такими, що втратили чинність:

• постанову КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245;
• постанову КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81;
• наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.1993 № 43.

Відповідно до вищезазначених нормативних актів, зокрема:

• встановлювались обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом — не більше чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день;
• загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна була перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Отже, обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій скасовані.

Законодавство дозволяє встановити колективним договором чи за угодою сторін (трудовим договором), обмеження для роботи за сумісництвом (ч. 2 ст. 21 КЗпП). Водночас такі обмеженням мають бути обґрунтованими і не повинні порушувати конституційних прав громадян, встановлених ст. 43 Конституції України.

Укладення трудового договору з працівником на виконання роботи за сумісництвом. Робота за сумісництвом повинна бути офіційно оформлена

Сумісництво може бути:

• внутрішнє (в одного і того ж роботодавця); або
• зовнішнє (в іншого роботодавця).

Важливо: кількість трудових договорів, за якими працівник може працювати за сумісництвом законодавством не обмежена. Водночас при укладенні трудового договору на роботу за сумісництвом сторони повинні враховувати реальну можливість працівника виконувати таку роботу. Умови трудового договору повинні бути завчасно обговорені, особливо в частині регулювання робочого часу, графіка роботи такого працівника, який не повинен збігатися з графіком роботи за основним місцем роботи. Забороняється примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди (ст. 9 КЗпП).

Увага: законодавство про працю не містить окремих вимог щодо процедури оформлення на роботу працівника за сумісництвом.

Премію дали — а підстава де? Помилка в оформленні — порушення!

Ваш захист від претензій

Алгоритм оформлення трудових відносин з урахуванням вимог чинного законодавства може бути наступним:

• надання громадянином документів передбачених законодавством. При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я;
• відповідний військово-обліковий документ та інші документи. (ч. 2 ст. 24 КЗпП);

• підготовка і підписання трудового договору. Трудовий договір укладається, переважно, в письмовій формі. Випадки коли додержання письмової форми є обов’язковим встановлені ст. 24 КЗпП. У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. (ч. 1 ст.2 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX);
• підготовка і видача наказу (розпорядження) про прийняття на роботу. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця (ч. 4 ст. 24 КЗпП);
• подання повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу. Порядок повідомлення. Порядок подання повідомлення ДПС та її територіальних органів про прийняття працівника, затверджений постановою КМУ «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником» від 17.06.2015 № 413;
• до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про умови роботи відповідно до вимог ст. 29 КЗпП, зокрема, про:

• місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), дату початку виконання роботи;
• визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
• права та обов’язки, умови праці;
• наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору — під підпис;
• правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);
• проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;
• організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
• тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
• процедуру та встановлені КЗпП строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

Додаткові аспекти, на які варто звернути увагу при оформленні працівника на роботу за сумісництвом

Запис відомостей про роботу за сумісництвом в трудову книжку (за наявності) провадиться за бажанням працівника роботодавцем відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.93 № 58.

Застрахована особа — працівник має право самостійно визначити, яке з місць її роботи є основним (п. 3-1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV).

Увага: законодавство не містить норм, що зобов’язували б перевіряти наявність у працівника основного місця роботи. Також законодавство не містить норм про обов’язок працівника повідомляти про наявність основного місця роботи й приносити підтвердні документи (лист Мінсоцполітики «Щодо повідомлення про роботу за сумісництвом» від 25.05.2015 №198/06/186-15).

Джерело: офіційний сайт Східного міжрегіонального управління Держпраці