Відповідь
Детальний матеріал
Додаткова відпустка на дітей: особливості надання
Переглянути
Держпраці зазначає, право працівників на відпочинок шляхом надання їм відпустки закріплене у ст. 45 Конституції України.
Право на відпустку мають громадяни України, які:
- перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності; а також
- працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, також регулюються:
Як підтверджувати добові з 12.10.2025🧐
Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП; ст. 1821 КЗпП та ст. 19 Закону № 504).
Увага: за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Держпраці роз'яснює, оскільки ст. 19 Закону № 504 чітко не визначена сукупність декількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку тривалістю понад 10 календарних днів, то відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про додаткову соціальну відпустку» від 21.07.2010 № 215/13/116-10 проведена правова експертиза цього питання, в результаті якої визнано правомірним вважати кожну підставу, визначену частиною першою цієї статті, окремою підставою.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей:
- надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої ст. 6, 7 і 8 Закону № 504; а також
- понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами; і
- переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 Закону № 504.
Період часу, за який надається відпустка, — календарний рік, а не робочий рік. Це відрізняє її від щорічних відпусток. Право на таку відпустку повної тривалості у такому разі виникає незалежно від відпрацьованого часу, з 01 січня нового року. Якщо нею не скористатися, то з кожного 01 січня вона накопичується.
Увага: скористатися додатковою соціальною відпусткою може тільки один з батьків. Хто саме — вони обирають самостійно. Водночас роботодавцеві має бути наданий будь-який належним чином оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що другому з батьків дітей не надавалася така соціальна відпустка.
Важливо: у даних нормах мова йде не про чоловіка і дружину, а про мати й батька, тобто батьки не обов’язково мають перебувати у шлюбі. Якщо у «дитячу» відпустку йде батько, то мати втрачає за відповідний рік право на неї.
Законодавство не передбачає строк давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки, згідно зі ст. 24 Закону № 504.
Мінекономіки у своєму листі від 21.05.2025 № 4701-05/38102-09 виклало свою позицію щодо набуття права на додаткову соціальну відпустку, передбачену ст. 19 Закону № 504, в якій зазначило, що Закон № 504, серед іншого, визначає умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам, зокрема, для виховання та догляду за дітьми з метою належного поєднання ними сімейних і трудових обов’язків.
Мінекономіки також зауважило, що законодавство про працю не передбачає надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той же самий період.
Отже, з позиції Мінекономіки, працівниця не набуває права на відпустку, передбачену ст. 19 Закону № 504, за період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати, визначеної п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону № 504.
Таким чином, правом на відпустку на дітей може скористатись батько, якщо мати не використала таку відпустку.
Увага: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (п. 2 ст. 12 Закону № 2136).
Право на виплату компенсації за відпустку, передбачену ст. 19 Закону № 504, виникає лише у разі наявності права на таку відпустку.
