Відповідальність за ненадання відпустки на дітей

Відповідь

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), а точніше його стаття 11, забороняє установам не надавати:

• щорічну відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль та протягом робочого року особам віком до 18 років;
• щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами або з особливим характером праці протягом робочого року.

Зміни в Законі про організацію трудових відносин

• Нові правила і заборони для роботодавців

Якщо установа порушить цей припис, їй доведеться сплатити штраф, як того вимагає абз. 8 ч. 2 cт. 265 КЗпП.

Однак стаття 11 Закону про відпустки стосується лише щорічних відпусток. Додаткова відпустка на дітей належить до соціальних відпусток і надається в обов'язковому порядку за бажанням працівника.

Законодавство не передбачає строку давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей. Тож якщо працівниця не скористалася цим правом торік або ж за кілька попередніх років, вона може використати цю відпустку пізніше. Або ж — у разі звільнення, отримати компенсацію за всі невикористані дні відпустки (ст. 24 Закону про відпустки).

Отже, установа не порушує законодавство, якщо її працівниця не скористалася правом на додаткову відпустку на дітей протягом кількох років роботи.