Відповідь
Детальний матеріал
Відпустка особі з інвалідністю: особливості
Переглянути
Держпраці наголошує, обмеження щорічної основної відпустки особі з інвалідністю до 24 днів лише на підставі того, що в країні діє воєнний стан, формальний підхід до прийняття такого рішення за наявності можливостей надати відпустку повної тривалості, не буде сумлінним виконанням роботодавцем своїх обов’язків відповідно до законодавства про працю, що передбачає його обов’язок:
- уважно ставитися до потреб і запитів працівників;
- поліпшувати умови їх праці та побуту;
- здійснювати заходи щодо захисту фізичного та психічного здоров’я працівників, профілактику ризиків та напруги на робочому місці (ст. ст. 141, 158 КЗпП).
Відповідно до Закону «Про відпустки» (ч.7 ст. 6):
- особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів;
- особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів.
Метою встановлення щорічної відпустки більшої тривалості для осіб з інвалідністю на законодавчому рівні є:
- забезпечення рівності, підтримка здоров’я; та
- соціальний захист таких працівників, які мають додаткові потреби для відновлення здоров’я.
Готуємося до опалювального сезону 2026—2027
Особи з інвалідністю нерідко мають хронічні захворювання, а тому потребують більш тривалого відпочинку. Встановлення додаткових гарантій дозволяє врівноважити фактичну нерівність, пов’язану зі станом здоров’я, що відповідає положенням Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та ст.ст. 43, 45 Конституції щодо забезпечення права на працю та відпочинок.
У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік (ч.1 ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15.03.2022 (далі — Закон № 2136)).
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Увага: Закон № 2136-IX не скасовує положення ст. 6 Закону «Про відпустки» щодо тривалості відпусток для осіб з інвалідністю. Водночас якщо є реальні обставини, що унеможливлюють надання відпустки повної тривалості роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної відпустки працівника у період дії воєнного стану 24 днями. Це рішення залишається на розсуд роботодавця.
Невикористані працівником дні щорічної основної відпустки повинні бути надані після закінчення (скасування) воєнного стану, а у разі звільнення під час воєнного стану виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні відповідно до ст. 24 Закону «Про відпустки» (див. коментар Мінекономіки до Закону від 1 липня № 2352-ІХ).
З метою уникнення непорозумінь та конфліктних ситуацій, пов’язаних з обмеженням тривалості відпусток працівників в період воєнного стану роботодавець, зокрема:
- може ініціювати внесення змін до колективного договору;
- розробити окремий локальний акт щодо врегулювання питань надання відпусток у воєнний час, зокрема категоріям працівників, які потребують особливого захисту.
