Які обмеження вартості щодо придбання та оплати мобільних товарів та послуг у бюджетній установи встановлює закон – читайте експерте пояснення.
Прямої норми, яка забороняє установам використовувати в діяльності мобільні телефони та сплачувати послуги за мобільний зв’язок, нормативні документи не встановлюють. Однак вони передбачають певні обмеження щодо вартості та умов оплати послуг мобільного зв’язку. Яких умов та обмежень потрібно дотримуватися, коли користуєтеся мобільним зв’язком, читайте у статті.
На сьогодні гранична вартість для мобільного телефона, який може придбати бюджетна установа, не має перевищувати 1200 грн.
Крім того, для бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, Постанова № 332 встановлює обмеження на придбання мобільних телефонів. Ці установи можуть придбавати мобільні телефони, якщо:
мають бюджетні асигнування на такі цілі у своїх кошторисах;
не мають простроченої кредиторської заборгованості на останню звітну дату – як за загальним, так і за спеціальним фондами державного бюджету.
ОМС установлюють власними рішеннями обмеження на придбання мобільних телефонів та зв’язок.
Законодавство обмежує не тільки вартість мобільних телефонів, якими установи можуть користуватися, але й місячну вартість послуг мобільного зв’язку.
Установи не можуть сплачувати за послуги мобільного зв’язку більше ніж 1500 грн на місяць. Як і граничну вартість, таке обмеження встановлює Постанова № 332. Установи, які утримуються коштом місцевих бюджетів, мають керуватися обмеженнями, які встановлює відповідне рішенням місцевої ради.
Для установ, що фінансуються з державного бюджету, умови оплати послуг мобільного зв’язку регламентує також пункт 3 Заходів щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, затверджених постановою КМУ від 11.10.2016 № 710 (далі – Заходи № 710).
Оплату зазначених послуг установи повинні здійснювати, перш за все, за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету. Виняток встановлено для закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги. Вони можуть ці витрати оплатити як коштом загального або спеціального фонду держбюджету.
Як і Постанову № 332, Заходи № 710 обов’язково мають виконувати бюджетні установи, що фінансуються з держбюджету.
Органам місцевого самоврядування Кабмін рекомендував також затвердити заходи, щоб ефективно та раціонально використовувати кошти місцевого бюджету, ураховуючи вимоги Постанови № 710.
Тож бухгалтери установ, що фінансуються з місцевого бюджету, за оплати послуг мобільного зв’язку мають дотримуватися відповідних заходів, які затверджені місцевою радою.
За яким КЕКВ оплачувати
Як розмежовувати видатки установи за кодами економічної класифікації (КЕКВ), регулює Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджена наказом Мінфіну від 12.03.2012 № 333 (далі – Інструкція № 333).
Мобільні телефони
Прямих вказівок, за яким КЕКВ установі планувати та придбавати мобільні телефони, Інструкція № 333 не має. Тож щоб визначити КЕКВ, керуйтеся загальними вимогами, на яких неодноразово наголошувало Казначейство у своїх листах – КЕКВ залежить від економічної сутності платежу.
За економічною сутністю установа придбаває актив, який прогнозовано буде використовувати більше року. Ситуацію, коли актив планують використовувати менше року, не розглядаємо, адже на мобільні телефони, як і на інший товар, постачальник надає гарантію. Тож використовують його зазвичай більше року.
Як правило, зважаючи на облікову політику установи, мобільний телефон буде віднесено до інших необоротних матеріальних активів, а саме до малоцінних необоротних матеріальних активів, які установа використовує більше року. Це узгоджується з підпунктом 1.2 пункту 1 розділу І Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 № 11. А все що не є основним засобом плануємо придбати за
КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» (п. 2.2 Інструкції № 333).
Мобільний зв’язок
З плануванням оплати послуг мобільного зв’язку все простіше. Установа планує та оплачує за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» послуги з підключення мобільних телефонів та послуги мобільного зв’язку.
Такі норми прописані у підпункті 25 підпункту 2.2.4 пункту 2.2 Інструкції № 333.
Чи контролює оплату Казначейство
Під час оплати рахунків на придбання і утримання мобільних телефонів Постанова № 332 зобов’язує органи Казначейства дотримуватися граничних сум витрат, затверджених цією постановою (п. 1 Постанова № 332). Тож коли йдеться про оплату придбання і утримання мобільних телефонів установами, що фінансуються з держбюджету, Казначейство перевіряє, чи відповідний платіж у межах граничної суми витрат.
Щодо установ, які фінансуються за кошти місцевих бюджетів, то Казначейство не зобов’язано контролювати, як вони дотримуються граничних розмірів, що встановили місцеві ради своїми рішеннями. Тож бухгалтери таких установ мають бути пильними, адже рішення місцевих рад установи повинні виконувати безумовно.
Чи відшкодовують працівники вартість особистих розмов
Правила, за якими установи мають використовувати мобільний зв’язок для особистих розмов, такі ж, як і для фіксованого зв’язку.
Законодавство забороняє установам витрачати бюджетні кошти на оплату послуг, які не пов’язані з виконанням фукцій, для яких вони створені.
Тому працівники, які скористалися мобільним зв’язком установи, мають відшкодувати такі послуги. Звісно, якщо установа понесла такі витрати. Якщо особисті розмови не призвели до додаткових витрат, то це питання залишається в етичній площині використання робочого часу та засобів для особистих потреб працівника.
Установа може власним розпорядчим документом встановити умови, за яких працівники можуть користуватися мобільним зв’язком у виробничих та особистих цілях. А працівники установи мають їх дотримуватися.
