Все про категорії посад державної служби у 2024 році: ранги, хто може обіймати посади державної служби категорії «А», «Б» та «В», як призначають без конкурсу.
Поділ на посади державної служби різні категорії посад та підкатегорій встановлює Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889). І недаремно, адже це вельми специфічна робота, яка відрізняється особливим характером і рівнем відповідальності.
Категорії, підкатегорії посад державної служби та ранги
Основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
З огляду на це, посади державної служби поділяються на категорії:
«А» (вищий корпус держслужби, так звані «перші» керівники);
«Б» (інші керівні посади державної служби);
«В» (виконавці, тобто некерівні посади, або ж інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».
Кожен держорган під час формування штату має дотримати пропорцію, встановлену Законом № 889, – число посад перших двох категорій не повинно перевищувати третини штатної чисельності держоргану (ст. 6 Закону № 889).
Перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад, затверджений постановою КМУ від 29.12.2023 № 1409. У ньому наведено розподіл посад державної служби в розрізі:
категорій «А», «Б», «В»;
дев’яти рівнів посад.
Віднесення нових посад державної служби до відповідної категорії та підкатегорії проводить за рішенням КМУ, проєкт якого готує НАДС.
Унаочнимо загальний (умовний) перелік посад, які належать до кожного рівня посад відповідної категорії посад державної служби, в таблиці.
Категорії та рівні посад державної служби
Категорія посад
Рівні посад
Посади державної служби
А
І (перший) керівний рівень
керівники визначених держорганів, їх заступники, у т. ч. перші;
керівники державної служби;
Б
ІІ (другий) керівний рівень
керівники територіальних органів держорганів, їх заступнки;
керівники апаратів місцевих держадміністрацій, їх заступники;
керівники самостійних структурних підрозділів, їх заступники;
керівники підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів, їх заступники;
інші визначені посади;
ІІІ (третій) керівний рівень
ІV (четвертий) керівний рівень
V (п’ятий) керівний рівень
VІ (шостий) керівний рівень
В
VII (вищий) фаховий рівень
головні спеціалісти;
інші визначені посади;
VIII (середній) фаховий рівень
головні спеціалісти;
провідні спеціалісти;
інші визначені посади;
IX (початковий) фаховий рівень
головні спеціалісти;
провідні спеціалісти;
спеціалісти;
інші визначені посади
Властивий державній службі і поділ на ранги як вид спеціальних звань. Присвоюють ранги в момент призначення на посаду держслужби, у разі проходження випробування – коли такий строк закінчиться.
Якщо особу призначають на посаду держслужби вперше, вона може розраховувати не на найнижчий ранг з-поміж 9-рангової ієрархії, а на присвоєння найнижчого рангу у межах відповідної категорії посад державних службовців. Наведемо їх у таблиці.
Ранги держслужбовців, які присвоюють у межах категорії посад державної служби
Категорія, до якої належить посада державної служби
Ранг державного службовця
А
1
2
3
Б
3
4
5
6
В
6
7
8
9
Тож якщо особа вперше вступає на державну службу і призначена на посаду категорії «Б», їй буде присвоєно 6 ранг держслужбовця.
Далі протягом проходження державної служби зміна рангу, тобто присвоєння чергового, відбувається щотри роки. Головним чинником при цьому виступають результати оцінювання службової діяльності держслужбовця, а також відсутність дисциплінарних стягнень. Присвоєння чергового рангу відтермінують на строк застосування дисциплінарного стягнення та шести місяців з дня отримання держслужбовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
Категорії та рівні посад враховують під час визначення розмірів посадових окладів, а присвоєний ранг – надбавки за ранг державного службовця.
Проаналізуємо далі вимоги до осіб, які можуть займати ту чи та категорію посад державної служби. Важливо враховувати вимоги статті 19 Закону № 889, яка забороняє вступ на держслужбу особам, які:
в установленому законом порядку визнані недієздатними або дієздатність яких обмежена;
мають судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
відповідно до рішення суду позбавлені права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
піддавалися адміністративному стягненню за правопорушення, пов’язане з корупцією, – протягом 3 років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
мають громадянство іншої держави;
не пройшли спеціальну перевірку або не надали згоду на її проведення;
Хто може обіймати посади державної служби категорії «А»
Важливість ролі державного службовця категорії «А» в суспільстві простежується вже із самого визначення поняття. Адже він виконує повноваження за своєю посадою, що безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій держави. Тому зрозуміло, що аби вступити на державну службу, громадянин має пройти особливий відбір і задовольнити особливим вимогам.
Типові вимоги до осіб, які претендують на зайняття посади державної служби категорії «А», визначає стаття 20 Закону № 889 та постанова КМУ від 22.07.2016 № 448.
У переліку загальних вимог:
вища освіта за ступенем магістра;
загальний стаж роботи – не менше семи років;
вимоги до досвіду роботи – на посадах державної служби категорій «А» чи «Б», або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері – не менше трьох років.
Важливими є вимоги до знання мов – вільне володіння державною мовою та володіння іноземною мовою (англійською/французькою), яка є однією з офіційних мов Ради Європи (п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону № 889).
Вагомим є і список спеціальних вимог. З-поміж яких знання законодавства, де чільне місце відведено нормам Конституції України, Закону № 889 та особливо популярному на хвилі боротьби з корупцією та обов’язком подання е-декларації Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі – Закон № 1700).
Вимагають від претендентів на посади державної служби категорії «А», окрім професійних знань, наявність лідерських навичок, вміння приймати ефективні рішення, ефективно комунікувати та налагоджувати партнерську взаємодію. Потрібні й управлінські якості: управління змінами, організацією та персоналом, а також публічними фінансами тощо. Претендент має розуміти сферу державної політики, її актуальні проблеми та необхідні зміни, шляхи реалізації для їх вирішення. Тож у нього також має бути розвинене стратегічне бачення, абстрактне мислення. Та й про доброчесність та дотримання правил етичної поведінки не потрібно забувати.
Аби перевірити, чи дійсно претендент на посаду державної служби відповідає окресленим вимогам, Закон № 899 передбачає проведення конкурсу. Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби затверджений постановою КМУ від 25.03.2016 № 246.
Рішення про оголошення конкурсу на зайняття посади категорії «А» приймає суб’єкт призначення. Оголошення про проведення конкурсу обов’язково оприлюднюють на Єдиному порталі вакансій державної служби НАДС, офіційних сайтах НАДС та суб’єкта призначення.
На посаду державної служби призначають переможця конкурсу, про що має свідчити протокольне рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби, яка наділена повноваженнями проводити конкурс на зайняття посад цієї категорії.
Однак таке призначення не означає, що держслужбовець обійматиме посаду допоки, приміром, не досягне пенсійного віку. Адже Закон № 889 (ч. 2 ст. 34) передбачає строкове призначення на посаду державної служби категорії «А». А саме – 5 років, якщо інше не передбачено законом. Хоча тут варто згадати і про право на:
повторне призначення на ще один строк;
наступне переведення за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу.
Хто може обіймати посади державної служби категорій «Б» та «В»
Категорії посад державної служби в Україні «Б» та «В» є більш масовими (особливо «В»). На ці посади держслужбовців призначають безстроково.
Законодавство виходить із того, що не кожен може претендувати на посаду державного службовця, тому передбачає загальні і спеціальні вимоги до кандидатів. Тобто претенденти на посади державної служби мають відповідати як загальним, так і спеціальним вимогам. Установлює їх суб’єкт призначення (керівник державної служби) разом із службою управління персоналом держоргану, а в окремих випадках безпосередній керівник, в підпорядкуванні якого перебуває посада державної служби. При цьому вони мають дотримати Методичних рекомендацій щодо окремих питань визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», та підготовки умов проведення конкурсу, що затверджені наказом НАДС від 15.01.2021 № 4-21.
Залежно від специфіки державного органу загальні та спеціальні вимоги за однаковими посадами можуть різнитись. Як правило, конкретні вимоги прописані у оголошенні про проведення конкурсу на посаду державної служби. Водночас загальні вимоги мають відповідати вимогам, що визначені у частині 2 статті 20 Закону № 889.
Призначеним на посади державної служби має бути лише переможець конкурсу (ст. 31 Закону № 889). Рішення про призначення на посаду державної служби приймає суб’єкт призначення після проведення співбесіди з кандидатом. Строк для його прийняття – не пізніше п’яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.
Випадки прийняття на посади без обов’язкового проведення конкурсу
Однак, Законом № 889 передбачено й випадки прийняття на посади державної служби без обов’язкового проведення конкурсу:
повторне призначення на посаду державної служби категорії «А» на ще один строк або переведення на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу (п. 1 ч. 2 ст. 34 Закону № 889);
повторне призначення особи, яка досягла 65-річного віку, на посаду державної служби (п. 4 ч. 2 ст. 34 Закону № 889);
переведення за рішенням суб’єкта призначення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції реорганізованого/ліквідованого державного органу (ч. 5 ст. 22 Закону № 889);
переведення на іншу рівнозначну вакантну посаду державної служби в цьому державному органі або надають згоду на переведення до іншого державного органу аби усунути пряме підпорядкування близьких осіб (абз. 2 ч. 2 ст. 32 Закону № 889);
переведення за рішенням керівника державної служби або суб’єкта призначення на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у т. ч. в іншій місцевості/населеному пункті (п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону № 889);
переведення за рішенням суб’єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб’єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець, на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості/населеному пункті (п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889).
Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця (ч. 2 ст. 41 Закону № 889).
Для кандидатів на посади державної служби категорій «Б» і «В» також передбачається випробування. І що примітно – для осіб, які вперше претендують за зайняття посади, воно є обов’язковим.
Його зазначає суб’єкт призначення в акті про призначення на посаду державної служби з метою встановлення відповідності держслужбовця займаній посаді. Обов’язково зазначає строк випробування, який може становити від одного до шести місяців.
Відлік строку випробування розпочинається з дати призначення на посаду. Якщо у період випробування держслужбовець відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов’язки.
На строк випробування держслужбовцю визначають завдання, які за змістом та обсягом відповідають посадовим обов’язкам.
Якщо особа не погоджується на випробування, це розцінюється як відмова від зайняття посади держслужби. Тобто особу не призначають на посаду державної служби.
Про успішне проходження випробування свідчитиме той факт, що по закінченню строку випробування держслужбовця не ознайомлюють з наказом про його звільнення. А в нагороду особі, яка вперше прийшла на державну службу, присвоють ранг державного службовця.
Суб’єкт призначення у разі встановлення невідповідності держслужбовця займаній посаді письмово попереджає його про звільнення не пізніш як за сім календарних днів до звільнення. Закінчення строку випробування не чекають, а готують наказ про звільнення за підставою пункту 2 частини 1 статті 87 Закону № 889.
