бухгалтер, експерт з питань бюджетної сфери, кандидат економічних наук, м. Чернігів
Кошторис – це головний плановий документ бюджетної установи. Без нього витрачання бюджетних коштів стає нецільовим. Тому складати кошторис бюджетної установи – важливий процес, за якого норми закону потрібно чітко дотримати, а всі витрати-доходи перерахувати.
Кошторис бюджетної установи – це основний плановий фінансовий документ. Складають кошторис установи після затвердження державного і місцевих бюджетів, залежно від того, з якого бюджету фінансуються.
Основна мета кошторису – установа має забезпечити виконання своїх функцій і досягнути результатів, які визначені згідно з бюджетними призначеннями. Цей документ встановлює на бюджетний рік:
повноваження установи на отримання коштів з бюджету;
розподіл бюджетних асигнувань.
Тож кошторис – це обов’язково для всіх установ: і тих, які ведуть бухгалтерський облік самостійно, і тих, які обслуговуються централізованою бухгалтерією. Більше того, кошторис бюджетної установи може бути не один. Все залежить від кількості бюджетних програм, які вона виконує.
Кошторис може бути:
індивідуальний кошторис – це безпосередньо кошторис бюджетної установии. Його затверджує розпорядник;
зведений кошторис – це кошторис головного розпорядника бюджетних коштів, який є підсумком індивідуальних кошторисів, а тому не вимагає затвердження та подається до Мінфіну (держбюджетні програми) або місцевого фінансового органу (програми місцевих бюджетів).
Умовно кошторис бюджетної установи складається з таких етапів:
доведення установі граничних показників за загальним фондом;
складання розрахунків за надходженнями спеціального фонду;
складання розрахунків за видатками загального і спеціального фондів;
заповнення вступної і основної частин кошторису;
підписання кошторису бюджетної установи і розрахунків до нього;
подання їх на затвердження.
Проаналізуємо, як вони відбуваються.
Доведення граничних показників за загальним фондом
Загальний фонд – це надходження, які бюджетна установа отримує з бюджету, та їхнього витрачання. Головний розпорядник коштів відповідного бюджету після того, як бюджет затверджений, надсилає установі граничні показники на уточнення сум бюджетних призначень та бюджетних асигнувань. Ці показники використовує установа для складання проєктів:
плану асигнувань загального фонду;
плану спеціального фонду, плану надання кредитів із загального фонду бюджету;
плану використання бюджетних коштів;
помісячного плану використання бюджетних коштів.
Ці документи і кошторис бюджетної установи складають одночасно.
Складання розрахунків за надходженнями спеціального фонду
Спеціальний фонд (спецфонд) – це ті надходження, які бюджетна установа заробляє самостійно, та визначені напрями витрачання таких коштів. Усі суми за спецфондом треба підкріпити розрахунками кожного виду доходів за кодами класифікації доходів. Тобто треба розрахувати власні надходження установи від:
площа приміщень, кількість обладнання та іншого майна, що установа здаватиме в оренду, кількість ліжко-місць у гуртожитках, кількість відвідувань виставок,музеїв, парків тощо;
вартість одиниці площі, ліжко-місця, відвідування тощо.
Мають враховуватися фактичне виконання таких показників у звітному році і очікуване їхнє виконання у році, який передує плановому.
Надходження від дарунків, грантів чи благодійних внесків обчислюють, якщо існують відповідні договори чи календарний план проведення подібних заходів або інших документів, якщо у них передбачені до отримання суми.
Суму видатків за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» підтверджують штатним розписом і відповідним розрахунком розміру фонду оплати праці, який визначає за кожною посадою розмір посадового окладу, надбавок і доплат, премій, сум індексації та інших виплат.
Суму видатків за КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» розраховують з урахуванням ставок ЄСВ 22% і 8,41% (для працівників, які мають інвалідність) та фонду оплати праці, а також виходячи із запланованого розміру винагороди, яку передбачає цивільно-правовий договір.
Кошторис бюджетної установи містить річний обсяг коштів, який забезпечує потребу установи в оплаті послуг зв’язку, природного газу, водопостачання, водовідведення, електричної і теплової енергії. Їх планують за загальним і спеціальним фондами. За КЕКВ 2270 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв» складають детальні розрахунки на підставі затверджених лімітів.
За видатками спецфонду кошторис бюджетної установи обгрунтовують розрахунками з врахуванням черговості використання власних надходжень.
Можливі напрями використання коштів спецфонду визначає ст. 13 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ). Наприклад, за допомогою коштів від надходження за платними послугами/додатковою (господарською) діяльністю можна оплачувати організацію діяльності з надання таких послуг/додаткової господарської діяльності.
Кошти від здавання майна в оренду можна використовувати на оплату ремонтів, модернізацію та придбання нових активів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Якщо установа має надходження від грантів/подарунків, то їх можна витрачати на організацію діяльності установи.
Складаючи кошторис бюджетної установи, не забувайте:
залишки коштів на рахунках установи за спеціальним фондом не враховують у розділах «Надходження» і «Видатки» кошторису за спеціальним фондом.
За загальним фондом загальні суми за розділами кошторису «Надходження» і «Видатки» рівні між собою. Та й за спеціальним – діє аналогічне правило рівності. Якщо одна з них є більшою чи меншою, варто перевірити не лише правильність підсумку комірок, що містить кошторис бюджетної установи, а й розрахунків до нього, адже десь допущено помилку.
Суми кошторису також відповідають граничним показникам видатків загального фонду (поточних, капітальних), у т. ч. на оплату праці, оплату відряджень, комунальні послуги, якщо їх граничні значення головний розпорядник надіслав установі. Якщо у граничній сумі поточних видатків не виокремлені напрями використання, видатки за ними установа розподіляє самостійно. Складаючи у кошторис витрат у розділі «Видатки», слід передусім забезпечити бюджетними коштами захищені видатки. Це видатки на:
охорону державних (комунальних) закладів культури тощо (ч. 2 ст. 55 БКУ).
Незахищені видатки, що їх містить кошторис витрат бюджетної установи, планують лише у разі забезпечення у повному обсязі фінансуванням захищених видатків.
Якщо граничний обсяг видатків на оплату праці менший об’єктивної потреби установи на оплату праці, чисельність працівників установи приводимо у відповідність до визначеного фонду оплати праці – зменшуючи кількість штатних одиниць у штатному розписі. Якщо аналогічна ситуація за іншими видатками, установа розподіляє їх у межах встановлених асигнувань таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на неї функцій.
Скласти кошторис це лише півсправи. Одночасно з кошторисом установа подає до головного розпорядника на затвердження план асигнувань загального фонду бюджету, план спеціального фонду, план використання бюджетних коштів, помісячний план використання бюджетних коштів і штатний розпис установи.
А після цього впродовж року установа мусить дотримати зазначених у цих документах граничних сум. Тобто виконання кошторису бюджетної установи також має свої особливості. І на них варто зупинитися окремо.
Особливості виконання кошторису бюджетної установи
Пам’ятаймо основне правило:
установа укладає договори, оплачує товари, роботи, послуги тощо виключно в межах бюджетних асигнувань, які затверджені кошторисом, планом асигнувань загального фонду бюджету, планом спеціального фонду тощо.
Виконуючи кошторис, установа не має права здійснювати запозичення в будь-якій формі або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету. Видатки вона проводить для:
забезпечення своєї діяльності, виконання пріоритетних заходів;
погашення зареєстрованих у органі Казначейства зобов’язань минулих періодів, які містив кошторис бюджетної установи на минулий рік.
Спецфонд не є винятком.
За спецфондом бюджетна установа бере зобов’язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду з урахуванням залишку коштів на початок бюджетного року.
Виконуючи кошторис бюджетної установи, слід прагнути до зменшення суми заборгованості за бюджетними зобов’язаннями минулих періодів та не допускати утворення у поточному році нової суми заборгованості.
Та не завжди установа виконує кошторис бюджетної установи. Йдеться про періоди, коли:
затверджено розпис бюджету, але не затверджено кошторис;
Кошторис і бюджет різниця. Розпис бюджету затверджено, кошторис бюджетної установи – ні
Після затвердження розпису державного чи відповідного місцевого бюджету кошторис бюджетної установи слід затвердити впродовж 30 календарних днів.
До його затвердження видатки установи провадять згідно з проєктами кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, які обов’язково підписує керівник установи та головний бухгалтер. Після сплину цього часу видатки установи провадитимуть виключно на підставі таких документів (звичайно ж – затверджених):
кошторис бюджетної установи;
план асигнувань загального фонду бюджету;
план спеціального фонду тощо.
Це контролюватимуть органи Казначейства під час реєстрації бюджетних юридичних і фінансових зобов’язань, проведення платежів.
У разі незатвердження кошторису після сплину цього часу установі заборонено провадити діяльність.
Проведення окреслених платежів у цей період обов’язково перевіряють органи державного фінансового контролю під час проведення ревізій.
Кошторис і бюджет різниця. Розпис бюджету не затверджено
Та бувають ситуації, коли бюджетний розпис на бюджетний рік не затверджено в установлений БКУ строк. Мінфін або місцеві фінансові органи складають тимчасовий розпис бюджету на І квартал, а установа – тимчасовий індивідуальний кошторис бюджетної установи, який затверджує її керівник.Усі видатки провадяться на підставі цього документа.
Після затвердження відповідного бюджетного розпису установа складає кошторис, у якому враховує обсяги видатків, які вона провадила за тимчасовим індивідуальним кошторисом. Далі підставою для здійснення діяльності установи є затверджені кошторис, план асигнувань загального фонду бюджету, план спеціального фонду тощо.
Якщо кошторис бюджетної установи за деякими показниками змінено, під час виконання кошторису слід дотримуватись його показників з урахуванням змін. Зміни до кошторису уносять відповідними довідками. Нагадаємо причини, з яких уносять зміни до кошторису.
Передумови для внесення змін до кошторису виникають, коли:
бюджетні асигнування перерозподілять у розрізі КЕКВ у межах загального обсягу бюджетних призначень (окремо за загальним і спеціальним фондами);
бюджетні призначення передають від одного головного розпорядника до іншого;
бюджетні призначення зменшують головному розпоряднику на суму витрачених не за цільовим призначенням коштів;
у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника (окремо за загальним та спеціальним фондами) видатки перерозподіляють за бюджетними програмами або збільшують видатки розвитку за рахунок зменшення інших видатків;
видатки бюджету перерозподіляють на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями;
нерозподілені бюджетні призначення передають на визначену мету між головними розпорядниками;
річні видатки бюджету скорочують за рахунок коштів загального фонду;
внесені зміни до держбюджету чи місцевого бюджету;
видатки бюджету збільшують за рахунок перевищення обсягу власних надходжень спеціального фонду з урахуванням їхніх залишків на початок року.
Якщо загальний обсяг фактичних надходжень до спеціального фонду разом з сумою залишку коштів на початок року більший, ніж надходження, які визначає кошторис бюджетної установи, до останнього обов’язково уносять зміни за спеціальним фондом. При цьому уточнений обсяг видатків за спеціальним фондом дорівнює сумі уточненого обсягу доходів і залишку коштів на початок року. Підставою для внесення змін до кошторису за спеціальним фондом (власні надходження) є:
довідка органу Казначейства про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки;
Копію довідки про зміни до кошторису за спеціальним фондом (власні надходження) установа завіряє у органі Казначейства, після чого передає її до головного розпорядника.
Аналогічні дії виконуються, і якщо навпаки – надходження за спецфондом не виконуються. Усі ці зміни до кошторису слід внести не пізніше ніж за три тижні до кінця бюджетного року.
